Курс на декарбонізацію став головним драйвером змін спокійного і усталеного енергетичного ринку Європи у 2010-2020 роках. Епідемія COVID-19 стала першим серйозним стресом із 2008 р., а російське вторгнення в Україну і подальші кризи можуть призвести до найбільшої енергетичної кризи в історії Європи.
Про те, як у такому стані нафтопереробка вигребла після епідемії і як континент готується до одного з найсерйозніших випробувань за свою історію, enkorr поспілкувався з Крістін Петросян, старшим аналітиком із нафтових ринків Міжнародного енергетичного агентства (МЕА).
МЕА – міжнародна організація, на звітах і прогнозах якої будують політику як найбільші країни-споживачі енергії у світі, так і її виробники. На думку К. Петросян, врятувати світ від майбутніх потрясінь зможуть енергоефективність і ставка на не викопні енергоносії.
enkorr: Періоди високих цін на нафту, як правило, означають перехід маржі з переробки в торгівлю. Це так у нинішніх умовах чи запасу вистачить для обох секторів?
Крістін Петросян: Цього року ми спостерігаємо рекордно високу маржу переробки нафти у всіх основних регіонах. Цей період слідує за двома роками дуже низької маржі. У 2020-2021 роках, коли Covid вплинув на попит, а квоти ОПЕК+ обмежили пропозицію сирої нафти, маржа нафтопереробних заводів суттєво скоротилася. НПЗ значно скоротили виробіток, розпродуючи запаси нафтопродуктів. Резерви палива в ЄС знижувалися вісім кварталів поспіль, починаючи з ІІІ кварталу 2020 р.. У 2022 році, коли попит продовжував відновлюватися після падіння через Covid, а запаси нафтопродуктів уже були на досить низькому рівні, ми побачили, що маржа дизельного пального, гасу й бензину різко зросла до небачених раніше значень.
